- брязкіт
- [бр’а/зк'іт]
-коту, м. (на) -кот'і, мн. -котие, -кот'іў
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
брязкіт
Смотреть что такое "брязкіт" в других словарях:
брязк — 1 іменник чоловічого роду брязк 2 вигук незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
брязк — у, ч. Звуки від ударів по металевих або скляних предметах; брязкіт … Український тлумачний словник
брязкіт — коту, ч. Те саме, що брязк … Український тлумачний словник
брязкітливий — прикметник … Орфографічний словник української мови
брязкітливо — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
брязкітливість — вості, ж. Якість за знач. брязкітливий … Український тлумачний словник
брязкіт — іменник чоловічого роду у множині вживається рідко … Орфографічний словник української мови
брязкітка — и, ж., рідко. Брязкуча іграшка, якою бавлять дітей; брязкальце … Український тлумачний словник
брязкітливий — а, е. Який бряжчить або супроводжується брязкотом … Український тлумачний словник
брязкітка — іменник жіночого роду рідко … Орфографічний словник української мови
